Мама завжди запитує "Ти куди?" Хоча, звісно, про все давно знає... Одяг пронизує цигарковий дим, шлунок промитий алкогольним чаєм.
Підбори ламаються об вологу бруківку, Сухий кашель рве горлянку вперто. Це ж так до смішного наївно шукати собі героїнових богів серед звичайних смертних.
Ти нестерпне більмо на моєму оці, розфарбованому вугільно-чорним олівцем. Серед всіх педантичних, надмірних емоцій, що змінюють моє лице, я сьогодні обираю таку, з якою Бродський розповсюджував істини, наче спекулянт, під своїм сірим, розхристаним, затертим до ниток плащем.
Я не знаю чиє ліжко власним тілом сьогодні грітиму. Де забуду нижню білизну, розлию нові парфуми. Проте, вкотре залишу броньовану, мов двері, душу відкритою. Щоб всі мої колишні музи, наче залежні, у римовані рядки повернулись.