Feb. 17th, 2011 at 4:00 PM я завжди хотіла ідеальне тіло, без жодних надривів,без аплікацій на ньому свіжим воском... Руки від того,що серце хворіло пітніли і поміж земних прострацій я часто ходила боса. носила надто вузькі,кострубаті речі, підбори для того,щоб бути стрункою... денний раціон складався з води і гречки, а треба було всього лиш бути собою, щоб відчувати себе безпечно. тоді солодке,більш ніж наркотик, мучило шлунок і мозолило очі. я нюхала хліб не на смак,а на дотик. карала себе,мов вбивця,за злочин. я завжди хотіла ідеальне тіло, мов одержима,торкалась кісток... коли обвисала разом із душею шкіра коли я нудотно мліла,роблячи крок... Хтось навчив не здаватись без бою, вік богеми,зовсім не вік...всього навсього мить. найсмачніше-відчувати себе худою. найрізкіше-відчувати себе живою,коли в грудях ще й досі щемить любов ю. коли просто болить.