Саме так І ніяк інакше Вгамовується безлад, Що є результатом тотальної фальші. Лютий, що по-новому Відкрив не тільки вЕсну, А й очі світові тому, Що бажає жити чесно. Бажає не допустити хати пустої, Занедбаної від ледарства землі, Та щоб жінка з метровою косою Була зневажена чоловіком на ім'я Алі. Скільки можна до самого себе цих невголос душі монологів? Питань з оклику знаком І для відповідей штучних порогів? Так яро зустрічає мене бурхливий колір зелений З рудими від щастя коровами І люд, що у селах живе нечислено Представниками посміхається новими. Мені раді на ніч у цій хаті, Пропонують скуштувати що таке справжня їжа, І я бачу хазяїна у вечірньому халаті, Що, окрім хліба, правду безприкрасну ріже: "Люди красотою мають гартувати одне одного серця І любов'ю з очей на честь нашого Отця... " З твого дозволу, моя Країно, Я не хочу більше обзивати обличча синів твоїх "рилами", А скупчення тобою створених - бидлом Нехай кожен з нас має право бути піднятий твоїми крилами. Тільки так це життя ніколи мені не набридне.