Степан Вірстюк - Коли впаду я | Текст песни

• Тексты песен
• Степан Вірстюк
• Коли впаду я

Слова / НАЗАР РОЗЛУЦЬКИЙ

Коли впаду я, оросивши кров’ю
Гарячу землю, скроплену дощем –
Серпанкове узлісся Подніпров’я
Огорне тихий невимовний щем.

І схилять верби наді мною коси,
І обітруть останній раз чоло.
І буде то весна, чи, може, осінь,
Як тисячі разів уже було.

І полетить душа моя у Вирій,
За шляхом Сонця, десь у Нави світ,
Де предки у сорочках світло-сірих
Одвіку стережуть земний наш рід.

І проростуть крізь тіло моє трави,
І пригорне його сира земля.
І все як завжди: вранішні заграви
Змінятиме вечірняя зоря.

І промине ще рік, чи, може, двісті,
І запалає степ в новій борні,
І де лежав я, на цім самім місці
Проскаче знову вершник на коні.

Він буде схожий – і, водночас, інший,
Гарячий, смілий, молодий юнак,
Нічим не кращий і нічим не гірший,
З тією ж самоназвою – козак.

У нього будуть темно-карі очі
І шабля, міцно стиснута в руці.
І піде в бій він радісно й охоче,
Як йшли колись його діди й отці.

І знову сонце напророчить весну,
В круговороті буде вороття.
Коли впаду я… я тоді воскресну,
Бо смерть в бою – це тяга до життя.

НАЗАР РОЗЛУЦЬКИЙ


Степан Вірстюк еще тексты