Ніч яка місячна, зоряна, ясная
Видно, хоч голки збирай,
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!
Сядемо вкупочці тут під калиною,
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею
Стелеться полем туман.
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло - ні вітру, ні хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.
Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Ніч яка місячна, зоряна, ясная
Видно, хоч голки збирай,
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!
Степан Щербак еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2