Степанія Степанівна Кметик, Анастасія Степанівна Волошинівська, Анастасія Федорівна Волошинівська, Марія Степанівна Боберська - EK_12AV20080701_papish_seans07_audio01 (http://folklore-archive.org.ua/work/1344/) | Текст песни

• Тексты песен
• Степанія Степанівна Кметик, Анастасія Степанівна Волошинівська, Анастасія Федорівна Волошинівська, Марія Степанівна Боберська
• EK_12AV20080701_papish_seans07_audio01 (http://folklore-archive.org.ua/work/1344/)

Степанія Степанівна Кметик, Анастасія Степанівна Волошинівська, Анастасія Федорівна Волошинівська, Марія Степанівна Боберська - EK_12AV20080701_papish_seans07_audio01 (http://folklore-archive.org.ua/work/1344/)

Ой ня дала й моя мати за дисіть потоків,
Би’м ї хату й ни втворила за дванайціть років.
Та я буду ліс рубати, та й мости вставити,
Та й до тебе, мамцю моя, в гостину ходити.
То’з ня дала, й моя мамцьо, то’з ня дала, дала,
Та як ту-ту колопеньку в болото запхала.
Та як ту тій колопеньці й у болоті гнити,
То так мині й молодийкій на тім світі жити.
То ня дала, й моя мати, за діда, за діда,
Дідо старий, я молода, хоба наша біда.
То ня дала, й моя мати, за діда старого,
То виліла й шанувати та як молодого.
Ой я діда й шанувала як в городі грушу,
Ой Господи милосердний, вийми з діда душу.
То я вийду на границю, запалю ялици,
То жи би ся било видно з Боберки в Мшановиць.
Ой летіла зозулечка понад верх калину,
То стукнула в віконичко, збудила дитину.
Бодай з тебе, зозулечко, твоє пір’я спало,
То’з ми дитя ізбудила, то вно било спало.
Ой ни штука заспівати, й хаба штука вдати,
Бо ту чуджя сторонойка, будут ся сміяти.
Бо ту чуджя сторонойка, бо то чужі люди,
Чи велике, чи малийке - сміятися буде.
Наїла’мся й напила’мся всякого напою,
Тепер буду й веселити всю родину свою.
Ой у моїй родинойці Бог перебуває,
Дають їсти, дают пити, ще й музика грає.
Дають їсти, дают пити, ни ноби сидіти,
Ходи домів, мій милийкий, бо там плачут діти.
Ой я ходжу й по весіллю вгору, то вдолину,
А милейкий сидє дома й колише дитину.
Та я прийшла до домочку, глянула в колиску,
Дитина ся й розповіла – я ґазду по писку.
Жоно ж моя молодийка, за що ж ти ня била,
Дитина ся розповила, красно ся бавила.
Ой Господи й милосердний, шо тобі ся стало,
Шо тобі ся так далеко дівчя сподобало.
Кажут люде, що я курва, то я ни курвочка,
Й хоба в мене в молодої така натурочка.
Ой курва, ж я си курва, али я си мудра,
Настояв ся лайдачина коло мого вугла.
Настоявся, настоявся, та й пішов додому,
Так ся вимерз як той пес, ни сказав никому.

Степанія Степанівна Кметик, Анастасія Степанівна Волошинівська, Анастасія Федорівна Волошинівська, Марія Степанівна Боберська еще тексты