Розкидані, розрізані і мінімум емоцій тікаючи щосил, не обертайсь ніколи. ти не дивилась в очі болю ще ні разу досі ти розсипаєш навкруг себе темне коло
та ніч кричить тобі, що все тепер розбите та ніч мовчить тобі, що є ще світлий шанс а ти лежиш, страждаєш, бо й корита нема давно у тебе, тільки декаданс.
і порожнеча, й безнадійна втома. ні чай не допоможе, ні пісні. і замість крапок знову ставиш коми. і стіни рідні – сірі і тісні.
та розривають всі твої мовчання багряні відблиски і холод за вікном. напевно, літо це твоє останнє, реальність виявляється не сном. (с) степова. 05.06.2014