Суть не в тому, що вітер самотній,
І не в тому, що ніч в тишині,
Суть не в тому, що січень холодний,
Невзаємність і та в суєті.
І зійшло її сонце за краю,
Що котилося в нього з долонь,
Вона знала, що він заночує,
І піде, щоб прийти в її сон.
Тих думок,що жили в її тілі,
Їх було навіть більше ніж сліз,
Сльози капали і розчинялись,
А думки залишались у ній.
Не карай себе, люба, не треба!
І не лий свої сльози дарма,
Він з тобою! Він біля тебе!
З самотою, але не сама!
Він ніколи її вже не бачив,
Він приходив, щоб знову піти,
Він боявся, що знову почує
Її сміх у його тишині.
Вони знали,що вітер все знає!
Що та ніч не така вже глуха,
І що з Січнем холодним блукає,
Та Любов, що лишилась одна.
Читає Анастасия Черешенка
Стих Васи Нагирняка еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1