Та ой як крикнув же та козак Сірко Та ой на своїх же, гей, козаченьків: «Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана в гості! Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана в гості!»
Та туман поле покриває, Гей, та Сірко з Січі виїжджає, А ми думали, а ми думали, Що орел із Січі вилітає. А ми думали, а ми думали, Що орел із Січі вилітає.
Гей, то військо, славне запорізьке, Та на Кримський шлях із Січі виїжджало, А ми думали, а ми думали, Що орли по степу літали. А ми думали, а ми думали, Що орли по степу літали.
А ж то Сірко, та козак же Сірко, Та на конику він виїжджає, А ми думали, а ми думали, Що орел по степу літає. А ми думали, а ми думали, Що орел по степу літає.
А ж то військо та славне запорізьке Та на вороних конях в степу виграває, А ми думали, а ми думали, Що то місяць в степу зіходжає. А ми думали, а ми думали, Що то місяць в степу зіходжає.
А ж то козак Сірко, та козак же Сірко На битому шляху та татар оступає, А ми думали, а ми думали, Що орел по степу літає. А ми думали, а ми думали, Що орел по степу літає.