Я на світі прожив наче спалах зорі на світанні, Наче крапля роси, наче крик журавля тільки мить, Я не вірив ніяк, що до мене прийде день останній, І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить, Я ж так щедро кохав, я так вірив у зорі і очі, І душею своєю я вас, як умів причащав, Але видно господь мені інше життя напророчив, І до себе забрав щоб у райськім саду я співав.
Приспів: На могилі моїй посадіть молоду яворину, І не плачте за мною за мною заплаче рідня, Я любив вас усіх та найбільше любив Україну, Певно в цьому і є та найваща провина моя.
Хай душа переселиться в інний той рай потойбічний, Бо таких як і я, нас вітала вся ціла сім”я, Тільки нащо мені ті блаженства роскішні і вічні, Як мені не всміхнеться донька сиротинка моя, У далеких світах якось раптом усе я покинув, Бо ввійде мені в душу сльозиною і чебрицем, І до дому хоч вітром, хоч променем сонця полину, І легенько війну над твоїм Україно лицем.