Їхав стрілець на війноньку, Прощав свою дівчинонько, Прощай, миленька, чорнобривенька, Я йду в чужую сторононьку. Прощай, миленька, чорнобривенька, Я йду в чужую сторононьку.
Дай ми, дівчино, хустину, Може, я в бою загину, Темної ночі накриють очі, Легше в могилі спочину.
Дала дівчина хустину, Козак в бою загинув. Гей, серед поля Гнеться тополя, Та й на козацьку могилу.
Лихії люди насилу Взяли нещасну дівчину, А серед поля гнеться тополя Та й на козацьку могилу.
Гнеться тополя додолу, Вітер по ній повіває. А в тій могилі син України Вічним же сном спочиває.