Ти ховаєшся в снах, ти живеш у думках. Ти існуєш насправді, в чужих казках. З’являєшся вдень і як сонце зникаєш, А ночами у снах чужих блукаєш. Там, на синьому тлі блаженної ночі Ти ховаєш свої смарагдові очі. У морській глибині, на казковій струні, Ти тихенько співаєш, свої пісні.
Ти не маєш будинку, своєї оселі. Ти боїшся заснути в чужій пустелі. Тікаєш від привидів, ранком від снів, У пустому відлунні несказаних слів. А на синьому тлі блаженної ночі Ти ховаєш свої смарагдові очі. У морській глибині, на казковій струні, Ти тихенько співаєш, свої пісні.
Ти повіриш у казку, ніжну й чарівну, Де принц, як завжди, відшукає царівну. Капають сльози на мокру подушку, Бо у світі не може бути дві попелюшки. І на синьому тлі блаженної ночі Ти ховаєш свої смарагдові очі. У морській глибині, на казковій струні, Ти тихенько співаєш, свої пісні.