Коли на серці сумно І жити вже не в кайф є, Виходжу подивитись, Як вітер з морем грає, Немов зійшлось козацтво У смертельному бою За волю побратимів, за святу Страждену матінку свою.
Коли душа заплаче, Виходжу у поля я, Почути, як співає І промовляє земля, Розорані степи І все вже продано давно, Та я є вільний і тому відчую Прадідівськеє тепло.
Коли зітхнеш у люті, І вже не слід терпіти, Згадай, що шлях тернистий Пройти ще мусиш і ти! Виходь у своє місто, Виходь у рідний ліс, Здійсни свій чин пред тими, Чий подвиг дорогий тобі до сліз!
Коли на серці сумно І жити вже не в кайф є Коли на серці сумно І жити вже не в кайф є...