Виграють зорі пророчі, В лісі тіні-поторочі... Чорний ворон примружує очі – Йде орда протиночі. Вона палить моє серце, Вона труїть мою душу. То ж за край рідний стати я мушу У кривавому герці!
Горить село, тремтить душа, Відтята в сестри коса. Батьківське поле, рідний край Стоптала люта орда. О, Боже Правий! В бій благослови! За землю рідну, за свободу!
Затремтіла в небі чорна хмара, Громом покотив Холодний Яр. По Вкраїні йде війна народна, Про яку колись співав Кобзар.
Дніпром Зелений, лісом Струк, Блакитний степом іде. Сміється Гризло, А Василь свинцем рогатих пече. О, діду рідний! В бій благословіть! За землю рідну, за свободу!
Не плач, кохана, між боїв Я все ж зустріну тебе. Нас рідне поле освятить, Коли зіллємось в одне. І нове зерня воя проросте За землю рідну, за свободу!
Виграють зорі пророчі, В лісі тіні-поторочі... Залишенець заплющує очі – Ще зійде день після ночі.