У предвічних хащах, де не тліє цвіт болота. Де лягла Батия чорно-золота кіннота. Часом в білій свиті зачарований гуляє Лісовик-Чугайстер і стиха промовляє:
Приспів:
Якщо можеш завітай до мене ти. Якщо хочеш спий моєї води. Якщо віриш розкажи мені Про що ти мрієш коли живеш на самоті.
Проргаш (як вступ).
Браве павутиння від сосни і до берези, Вартові чекання - долі зламані терези. Полум'яна рута життєдайно розквітає, Та ніхто не бачить, ніхто того не знає.
Приспів.
Стогне хижим плачем трясовина на Поліссі, Попелом укрите листя у древлянськім лісі. Без надії квола похилилася тополя, Дме тривожний вітер з отруєного поля.
Приспів.
Все, що наснилось, більше не вернется. Казкові мрії в небутті. Занадто рано зупинолось серце. Ми вмерли надто молоді.
І голос з неба чорний крук принесе, Стече по Прип'яті вінок. Чекайте вістки під похмурим сонцем У сяйві жалібних зірок.