Схований в тумані, я тебе зустіну на світанні... Згублені, незнані стежки поведуть нас у єднанні В безвісті часу хвилями снів... Ми разом побачим Світ на межі І день, що вертає всупереч ночі.
Вінчаних на кручах понад невмирущою Рікою Сонцем над водою, Матір'ю-Землею Весняною В безвісті часу хвилями снів заховає обрій. Ми разом побачим Всесвіту кров: Світла рождення всупереч ночі.
Шлях жевріє малиновою імлою, Світло й тінь зійшлися неба сивиною. Як ранкові роси, чистії зізнання... Ми сплетемо долі в промені світання, Вітру віддавши смуток очей...