Тала Пруткова - Станція "Площа Льва Толстого" (аудіопоезія) | Текст песни

• Тексты песен
• Тала Пруткова
• Станція "Площа Льва Толстого" (аудіопоезія)

Хлопчина у кедах і светрі смугастім, як джміль,
Сп’янілий від хмелю напівсурогатних напоїв…
Дівчатко з очима, що кольором схожі до хвиль,
З волоссям рудим, пофарбованим сонцем і хною.
Юнак довгокосий, мов ельф з ясенових лісів.
Обличчя його потонуло у вирі прострацій…
Красуня бліда, як зима стародавніх часів,
Із тілом, що зліплене з пір’я та подихів грацій.
Якийсь чоловік із букетом закляклих лілей,
З годинником, що відбиває невимірні втрати…
І жінка у сукні, пошитій зі згаслих ідей.
Можливо, убивці дружина чи вбитого мати.
Бабуся, загублена в мотлосі давніх епох.
Занедбаний пес, що в дитинстві життям отруївся…
І десь серед дивних істот цих – невидимий Бог.
І ти серед них… Мов дитяча любов. Розчинився.

© Тала Пруткова, 2008 р.

Тала Пруткова еще тексты