Що я можу сказати про стиглі яблука?.. Про волосся, яке прикрашають квіти? Про вуста, що на смак нагадають ягоди?.. Що я можу сказати?! Це просто літо.
Що я можу сказати про труни цинкові? Про опалі плоди, літаки розбиті? Про тіла, що так скучили за цілунками?.. Що я можу сказати? Потрібно жити.
Нам навряд чи судилось усе побачити: Як незримо працюють закони Божі. Кому хто вже не встигне за біль пробачити. Хто кого обійняти уже не зможе.
Кожен сам заповняє свій простір пазлами. Кожен сам обирає свій шлях і вимір. Так навіщо картати цей світ образами?.. Результату завжди передує вибір.
Що я можу сказати про стиглі яблука? Про дітей, які втратили дар радіти? Про тіла, що розчавлені, наче ягоди?.. Нам потрібно по-іншому, але… Жити.