Розлуку до моря в долонях самотня i сумна несу я, Щоденно, щоночi я очi на березi моря малюю, Малюю я очi що схожi на давню, на зоряну осiнь, А море, а море тi синii очi в безодню вiдносить, Вiдносить i не вертае. Море! Ти поверни менi його очей вогнi, Той свiтлий березень, ти поверни! Ти поверни менi дощi i радощi, Ти поверни менi щасливi сни!
А море смiеться в обличчя холодною пiною, море, И чайки печально и сумно кричать про розлуку и горе. Малюю, малюю тебе на пiску, але море шалене Як злодiй краде свiт очей i зорянi очi у мене, Вiдносить i не вертае.
Море! Ти поверни менi його очей вогнi, Той свiтлий березень, ти поверни! Ти поверни менi дощi i радощi, Ти поверни менi щасливi сни!