I Той, хто народився на Різдво, спитав у мене: Діля, коли вже нарешті побачу я твоє весілля Ти загадай бажання, не загуби кохання Бо сьогодні такий вечір
Той, хто народився на Різдво, сказав мені: Фаготе, ну шо ти? Зараз така погода, Що усі турботи снігом білим Завалило, закрутило
Диви сюди, бачиш – люди Усі несуть ялинки, усюди тепло Світло. Гарно. Пригадується казка А от і Фоззі їде на салазках
Той, хто народився на Різдво, сказав мені: Фоззі, у лісі зібралися усі Діди Морози П’ють гарячий мед, гріють потроха Так от починається Різдво. Ха!
II Все це дурниці, хотів я росповісти Про те, як за стіл мій нема де сісти Гості. Купа. Гуляєм кагалом. Такий сьогодні вечір, сяду під вікном
Снігурки, потім що стануть ручаями Сяють, кажуть: подзвони до мами Привітай із тим, що є у світі люди Все це має бути, все це має бути
В лісі, де збиралися Діди Морози Ходить кругами, зроняє сльози Саме той мій самотній кум Ногами робить хрум. Хрум.
Я піду до нього, запрошу до хати Сьогодні такий вечір, приєднуйся, брате Бо так має бути, хто ми без тепла. Так ми зустрічаємо Різдво. Ха!
III Тепер історія така – коля-коля-дин Через років сто, мабуть, буду я старим Коли червоним стане ніс, сивою борода Піду в Діди Морози я, така коляда
Той, хто народився на Різдво, мабуть, Усе це бачив. Думку цю я собі Заначив. З нею, посміхаючись, Я засинав під самий ранок
А потім сонце прокинулось за лісом Діди Морози несли пусті валізи Гарно, коли в собі світло та тепло Так от проводжали ми Різдво. Ха!
Колядин-колядин Я сьогодні не один У щедрий вечір, у добрий вечір Колядин-колядин Я вже хочу ще один Щедрий вечір, білий вечір