I Дай мені мікрофон. Я розповім, як хрум-хрум-хрум чапив кум мій. Було під Різдво це. Було це давно. Кум був маленький, чистенький та на той час худенький Тож, хрум-хрум чапив мій майбутній кум За кумом – санчата. А тута – дівчата малекькі, поки що товстенькі, біленькі, чорненькі, короче – купа дівчат Та каже ця купа: сишишь ти, паря Щось харя знайома у тебе. Ти дай нам санчата. Ми підем кататись А потім санчата тобі віддамо О! У відповідь каже їм паря Тобто мій кум. А харя не лусне! Мої це санчата. Чекайте, дівчата на їншого дурня. А я пішов Та похрумав: хрум-хрум-хрум та й похрумав кум
II А час минає, а час минає Діти зростають. Тож, виріс мій кум Йде якось лісом, таскає дрова У сані склада, ногами робить хрум-хрум Могли б здогадатись, що тим самим лісом тим самим часом йшов той самий гурт Тобто та купа дівчаток тепер вже великих, біленькіх, тоненьких, чорненьких, гарненькіх Кажуть дівчата: санчата кидай підемо з нами бо ти такий з вусами До речі, щось харя знайома. Десь бачились, зьома. Ми тебе шукаєм давно О! У відповідь каже їм зьома (Тобто твій кум). Мені теж ви знайомі. Йшов під Різдво я маленький на той час худенький та ледве санчата не втратив з-за вас Та похрумав: хрум-хрум-хрум та й похрумав кум
III На тобі мікрофон. Я розповів, чому хрум-хрум ще й досі мій кум блудить лісом...