I Десь, десь, це було колись Два початки мали зійтись Вона була з Карпат. Він – із Конго Зустрілись у кіно. Бінго-Бонго.
Вона робила у сільпо. Він вивчав науки Підіймайте руки ті хто знає Що іноді і таке буває Будь якого сина приласкає Україна
Так, так, так, так, мі – такі Добрі, хазяйновиті... чоловіки... Але розмова не про нас, а про любов Дурні співають про це із словом кров
Кров була різна, кров була гаряча Такої спеки я більше ніде не бачив Тож, восени, коли горить бадилля Стало зрозуміло, що граємо весілля
Диви, як дивно. Чорний тато, біла мати А нам все рівно, нам лише б весілля грати Краси такої ще не бачили Карпати А нам все рівно, нам лише б весілля грати
II Що сталося, то сталося, бо стане полюбе В них народилося таке собі ч/б Чорно-біла дівчина, афроукраїнка За голосуванням назвали Христинкою
Бруньки набухли, зазеленіло листя Виросла красунею наша Христя Донька евро-матері, та афро-тата Холостим час чергу занімати
Мала жити довго ця чудо-родина Біла, чорний та Христина Але тато забіжав на Лімпопо Шок у громадян. Траур у сільпо
III Як, як, як, як, як же так? Мама, доня є, а тата – голяк Сльози лили, як крокодили Батьку цього не простили
Плюнули, забули, щоб він сдох Тепер у сільпо працюють удвох Перші красуні білих Карпат Біля Христі – хлопці, до мами – черга тат
І я там був, купував капусту Той же миті з’їхав з глузду Хто тут крайній, крайній хто? Хто, хто, хто, хто... Дід Піхто!