У короткі літні ночі Небо зоряне сіяло Та короткі сни дівочі, Бо кохання час забрало. Я собі біди не знала Та кохання сон наврочив. Закохалось до нестями Моє серденько дівоче.
..... Закохалась.. В його блакитні очі Бо не знала Що то сон мені наврочить Покохала.. Та собі біди не знала Покохала.. Коли сонечко сідало .....
І тепер від тої ночі Серце спокою не знало Та з коханим бути поруч Серце мріяло, жадало. Виривається, тріпоче, Наче пташка у полоні Коли він тримає міцно У руках мої долоні.