розривати обійми немов електричне коло зупиняючи струм кровообіг і внутрішній спів вимикаючи небо і землю і все доокола розсипаючись в тетріс із двох нероздільних тіл..
нас розрізали навпіл іще у життях минулих де були ми хлібиною яблуком чи колесом нас розрізали навпіл а потім про нас забули і почався цей довгий важкий і фатально фальшивий сон
це такий напіврозпад що далі вже падати нікому це така параноя де пара не рівна двом половинність свою як вину усвідомлюєш з віком бо не гоїться шов за єдиним твоїм крилом
розмикати обійми і болісно і небезпечно електрична дуга ніби гад: прослизнула – й уже нема лиш відгонять горілим і губи і пальці обпечені і розлазиться світ по усіх своїх палених-палених швах
арифметика тіл не вкладається в рамки програми геометрія кола завжди потребує двох обійми мене мила всіма чотирма руками хай народиться знову наш високовольтний бог