1 Крав! крав! крав! Крав Богдан крам. Та повіз у Київ, Та продав злодіям Той крам, що накрав.
2 Я в Парижі була Та три злота з Радзивілом Та Потоцьким пропила.
3 Через мост идет черт, А коза по воде. Быть беде. Быть беде.
Отак кричали і летіли Воро́ни з трьох сторон і сіли На маяку́, що на горі Посеред лісу, усі три. Мов на мороз, понадувались, Одна на другу позирали, Неначе три сестри старі, Що дівували, дівували, Аж поки мохом поросли.
1 Оце тобі, а це тобі. Я оце літала Аж у Сибір та в одного Декабриста вкрала Тро[хи] жовчі. От, бачите, Й є чим розговіться! Ну, а в твоїй Московщині Є чим поживиться? Чи чортма й тепер нічого?
[3] Э... сестрица, много: Три указа накаркала На одну дорогу...
1 На яку це? На ковану? Ну, вже наробила...
З Да шесть тысяч в одной версте Душ передушила...
1 Та не бреши, бо тілько п’ять, Та й то з фоном Корфом. Ще й чваниться, показує На чужу роботу! Капусниця! закурена... А ви, мості-пані? Бенкетуєте в Парижі, Поганці погані! Що розлили з річку крові Та в Сибір загнали Свою шляхту, то вже й годі, Уже й запишались. Ач, яка вельможна пава...
2 і 3 А ти що зробила??
1 А дзуськи вам питать мене! Ви ще й не родились, Як я отут шинкувала Та кров розливала! Дивись, які! Карамзіна, Бачиш, прочитали! Та й думають, що ось-то ми! А дзусь, недоріки! В колодочки ще не вбились, Безпері каліки!..
2 Ото яка недотика! Не та рано встала, Що до світа упилася... А та, що й проспалась!
1 Упилася б ти без мене З своїми ксьондзами? Чортма хисту! Я спалила Польщу з королями; А про тебе, щебетухо, І досі б стояла. А з вольними козаками Що я виробляла? Кому я їх не наймала, Не запродавала? Та й живущі ж, проклятущі! Думала, з Богданом От-от уже поховала. Ні, встали, погані, Із шведською приблудою... Та й тойді ж творилось! Аж злішаю, як згадаю... Батурин спалила, Сулу в Ромні загатила Тілько старшинами Козацькими... а такими, Просто козаками, Фінляндію засіяла; Насипала бурта На Орелі... на Ладогу Так гурти за гуртом Виганяла та цареві Болота гатила. І славного Полуботка В тюрмі задушила. Отойді-то було свято! Аж пекло злякалось. Матер Божа у Ржавиці Вночі заридала.
3 И я таки пожила: С татарами помутила, С мучителем покутила, С Петрухою попила Да немцам запродала.
1 Та ти добре натворила: Так кацапів закрепила У німецькі кайдани — Хоч лягай та й засни. А в мене ще, враг їх знає, Кого вони виглядають. Вже ж і в крепость завдала, І дворянства страшну силу У мундирах розплодила, Як тих вошей розвела; Все вельможнії байстрята! Вже ж і Січ їх бісновата Жидово́ю поросла. Та й москаль незгірша штука: Добре вміє гріти руки! І я люта, а все-таки Того не зумію, Що москалі в Україні З козаками діють. Ото указ надрюкують: «По милості Божій, І ви наші, і все наше, І гоже, й негоже!» Тепер уже заходились Древности шукати У могилах... бо нічого Уже в хаті взяти; Все забрали любісінько. Та лихий їх знає, Чого вони з тим поганим Льохом поспішають. Трошки, трошки б підождали, І церква б упала... Тойді б разом дві руїни В «Пчеле» описали...