Один сліпий, другий кривий, А третій горбатий. Йшли в Суботов про Богдана Мирянам співати.
1 Що то сказано, ворони. Уже й помостили, Мов для їх те сідало Москалі зробили.
2 А для кого ж? Чоловіка, Певне, не посадять Лічить зорі...
1 Ти то кажеш. А може, й посадять, Москалика або німця. А москаль та німець І там найдуть хлібець.
3 Що це таке верзете ви? Які там ворони? Та москалі, та сідала? Нехай Бог боронить! Може, ще нестись заставлять, Москаля плодити. Бо чутка є, що цар хоче Весь світ полонити.
2 А може, й так! Так на чорта ж Їх на горах ставить? Та ще такі височенні, Що й хмари достанеш, Як вилізти...
3 Так от же що: Ото потоп буде. Пани туда повилазять Та дивиться будуть, Як мужики тонутимуть.
1 Розумні ви люди, А нічого не знаєте! То понаставляли Ті фігури он для чого: Щоб люди не крали Води з річки та щоб нишком Піску не орали, Що скрізь отам за Тясьмою.
2 Чортзна-що провадить! Нема хисту, то й не бреши. А що, як присядем Отутечки під берестом Та трохи спочинем! Та в мене ще шматків зо два Є хліба в торбині, То поснідаєм в пригоді, Поки сонце встане... — Посідали. — А хто, братця, Співа про Богдана?
3 Я співаю. І про Яси, І про Жовті Води, І містечко Берестечко.
2 В великій пригоді Нам сьогодня вони стануть! Бо там коло льоху Базар люду насходилось, Та й панства не трохи. От де нам пожива буде! Ану, заспіваєм! Проби ради...
1 Та цур йому! Лучше полягаєм Та виспимось. День великий. Ще будем співати.
3 І я кажу: помолимось Та будемо спати.
Старці під берестом заснули; Ще сонце спить, пташки мовчать, А коло льоху вже проснулись І заходилися копать.