Заросли шляхи тернами На тую країну, Мабуть, я її навіки, Навіки покинув. Мабуть, мені не вернутись Ніколи додому? Мабуть, мені доведеться Читати самому Оці думи? Боже милий! Тяжко мені жити! Маю серце широкеє — Ні з ким поділити! Не дав єси мені долі, Молодої долі! Не давав єси ніколи, Ніколи! ніколи! Не дав серця молодого З тим серцем дівочим Поєднати! — Минулися Мої дні і ночі Без радості, молодії! Так собі минули На чужині. Не найшлося З ким серцем ділитись, А тепер не маю навіть З ким поговорити!.. Тяжко мені, Боже милий, Носити самому Оці думи. І не ділить Ні з ким, і нікому Не сказать святого слова, І душу убогу Не радовать, і не корить Чоловіка злого. І умерти!.. О Господи! Дай мені хоч глянуть На народ отой убитий, На тую Украйну!