Кума моя і я В Петрополіськім лабіринті Блукали ми — і тьма, і тьма... «Ходімо, куме, в піраміду, Засвітим світоч». І зайшли. Єлей і миро принесли. І чепурненький жрець Ізіди, Чорнявенький і кавалер, Скромненько длань свою простер, І хор по манію лакея, Чи то жерця: «Во Іудеї Бисть цар Саул». Потім хор Ревнув з Бортнянського: «О скорбь, О скорбь моя! О скорбь велика!»