Меж царями-судіями На раді великій Став земних владик судити Небесний Владика. «Доколи будете стяжати І кров невинну розливать Людей убогих? а багатим Судом лукавим помагать? Вдові убогій поможіте, Не осудіте сироти І виведіть із тісноти На волю тихих, заступіте Од рук неситих». Не хотять Познать, розбити тьму неволі, І всує Господа глаголи, І всує плачеться земля. Царі, раби — однакові Сини перед Богом, І ви вмрете, як і князь ваш І ваш раб убогий. Встань же, Боже, суди землю І судей лукавих. На всім світі Твоя правда. І воля, і слава.