На ріках круг Вавилона, Під вербами в полі, Сиділи ми і плакали В далекій неволі І на вербах повішали Органи глухії, І нам стали сміятися Едомляне злії: «Розкажіть нам пісню вашу, Може, й ми заплачем. Або нашу заспівайте, Невольники наші». Якої ж ми заспіваєм?.. На чужому полі Не співають веселої В далекій неволі. І коли тебе забуду, Ієрусалиме, Забвен буду, покинутий Рабом на чужині. І язик мій оніміє, Висохне, лукавий, Як забуду пом’янути Тебе, наша славо. І Господь наш вас пом’яне, Едомськії діти, Як кричали ви: «Руйнуйте, Руйнуйте, паліте Сіон святий!» Вавилоня Дщере окаянна! Блаженний той, хто заплатить За твої кайдани! Блажен! блажен! Тебе, злая, В радості застане І розіб’є дітей твоїх О холодний камень.