Всі покою щире прагнуть,
А не в єден гуж всі тягнуть:
“Той на право, той на ліво,
А все братя, тото диво!
Не маш любви, не маш згоди
От Жовтої взявши Води;
През невзгоду всі пропали,
Самі себе звоєвали.
Гей, братища, пора знати,
Що не всім нам пановати,
Не всім дано всеє знати,
І річами керовати.
На корабель поглядімо,
Много людей полічимо:
Однак стерник сам керуєть,
Весь корабель управуєть;
Пчулка бідна матку маєть,
І оноє послухаєть.
"Чом ти братов не учила,
Чом од себе їх пустила?
Ліпше було пробувати
Вкупі лихо одбувати!"
Я сам бідний не здолаю,
Хіба тілько заволаю:
"Ей, Панове Єнерали.
Чому ж єсте так оспалі?
І ви, Панство Полковники,
Без жадної політики,
Озмітеся всі за руки,
Не допустіть горкой муки
Матці своєй болш терпіти!
Нуте врагов, нуте бити!
Самопали набивайте,
Острих шабель добувайте,
А за віру хоч умріте,
І вольностей бороніте!
Нехай вічна будеть слава,
Же през шаблі маєм права!”
Тарас Компаниченко еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1