Що ж ти, мила, не стаєш? Чом ховаєш очі? Чи мене не впізнаєш? Чи впізнать не хочеш? Чи без тебе за сім літ Щось мене змінило? Чи забула, як колись Ти мене любила.
Приспів: Видно доля вже така - Довела до краю. Та чомусь у козака Іншої немає. Гой-я, моя мила, Іншої немає. Гой-я, моя мила, Іншої немає. Гой-я...
Не страшні для козака Ні гроза, ні злива, А страшна любов така, Як і ти зрадлива. Вже нема чого губить, Вже нема, що красти, Вже нема кого любить, Вже не буде щастя.