Я і ти мали бути разом, Кожен ранок разом, завжди, Але це міф… І думки у задусі, З тобою ми не друзі нині… І як це ти зрадила (зрадив ті) сни, Які я дарував (дарувала лиш) лише тобі.
Досить, не хочу більше чути Із вуст твоїх отрути, Тож не кажи «люблю». Досить, побачив я (побачила) достатньо, Хай ця любов остання, Тож не кажи «люблю»…
Наразі ти погодилася бути Його дружиною у смуті, у щасті… До мене ти так загравав… Чому ж невдовзі іншу цілував?