Дерев’яна зозуля у старому годиннику, Відкує усамітнення час, Розчахнеться яблуня од важкої роси. Ти од криниці вертатимеш із порожніми відрами.
Я запитаю тебе в темряві про те коли випадає сніг, І в кожного мого слова буде луна як провалля. Крізь прочинену браму з подвір’я ступить світло Босоніж на стежку, щоб назавжди відійти від нас, Щоб назавжди відійти від нас.
Але буде видно і в темряві, що в тебе втікаюча... Але буде видно і в темряві, що в тебе втікаюча... тінь.