Наш дружній Грім давно зійшов зі шляху.
Вже були й сонце і дощі,
І у лісах дерева вже без страху
Вдягають позолочені плащі.
Ми сіли біля ватри. Бо ніхто тут
За нашу дружність нас не осміє...
Займається на гіллі позолота,
І ліс багряним маревом стає,
Ми йшли за ним- гарячим водограєм,
І ми команда,ми йдемо вперед...
Врочисто,але тихо ми всі посідали
Навколо вогнища, і знаєм : дружба є!
Тарас Чубай еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1