Так упевнено маються крила у ворона,
так тримається певно за гілля рука.
Цьому ж довгому дереву всохнуть від кореня,
а найдовшому дереву всохнуть з вершка.
Цим квіткам облетіти, цим метеликам вмерти,
процесійно прийти, процесійно піти.
По червоній стерні, на червоні мольберти
по розп'ятому небі, в порожні світи.
Ну а їй, що ж бо їй для непевного кроку,
для короткого кроку од стіни до вікна.
Для найдовших годин, для найдовшого року,
для глибокого дна, для найглибшого дна...
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1