Єсть на світі доля, А хто її знає? Єсть на світі воля, А хто її має? Єсть люде на світі – Сріблом-златом сяють, Здається панують, А долі не знають, –
Ні долі, ні волі! З нудьгою та з горем Жупан надівають, А плакати – сором.
Візьміть срібло-злато Та будьте багаті, А я візьму сльози – Лихо виливати; Затоплю недолю Дрібними сльозами. Затопчу неволю Босими ногами!
Тоді я веселий, Тоді я багатий, Як буде серденько По волі гуляти!
Кричать сови, спить діброва, Зіроньки сіяють, Понад шляхом, щирицею, Ховрашки гуляють. Спочивають добрі люде, Що кого втомило: Кого – щастя, кого – сльози, Все нічка покрила.