Не варта Ось і все – перші дощі осінні Заливають ті дні, коли ми були щасливі… Коли я був постійно поруч з тобою – Заливає ті дні холодною водою... Тихою ходою повертаюсь назад – Крізь осінній туман, крізь листопад... Назад у весну, назад у літо – Там було чим тішитись, було чому радіти... Я заради тебе був готовий до всього – Всього великого, всього малого... Пірнути у море, стрибнути у небо – Все тільки для тебе, тільки для тебе!
Не варта добрих слів, Не гідна чистих сліз! Втікай із моїх снів У свій дрімучий ліс! Я більше не люблю! – Лунає звідусіль... Я серце простромлю – Я вирву звідти біль!...
Здавалося б все – потрібно забути! Щоб більше не бачити, більше не чути! Не притуляти, не притискатись! Щоб більше ніколи не зустрічатись!...
Відьма вона! – про тебе казали. – Що б ти не дав – їй буде замало! Та про інше кричало серце шалене – Я кохаю тебе, тож іди до мене! Життя пролітало в казковому ритмі, Сни кольорові, дні колоритні... Все потонуло, захдинулось від бруду – Ти сипнула отрути, ти вдарила в груди...
Не варта добрих слів, Не гідна чистих сліз! Втікай із моїх снів У свій дрімучий ліс! Я більше не люблю! – Лунає звідусіль... Я серце простромлю – Я вирву звідти біль