А ти живеш собі десь там і зовсім не знаєш, Як я без тебе тут помираю, як загниваю Як потрохи з’їдає щоденна турбота, щоденна гризота Як затягує мене чорне болото
Я забуватиму тебе повільно Але, рано чи пізно, я викину тебе із серця Небагато мине - і стану від тебе я вільним - більше не божевільним А тим часом життя пронесеться
Ти отримуєш мої листи і складаєш у пачку Хоч би раз прочитала - нехай і без інтересу Я той дикий маньяк, що пише листи до своєї маньячки І у кожному слові - констатація шоку, концентрація стресу
Я забуватиму тебе повільно Але, рано чи пізно, я викину тебе із серця Небагато мине - і стану від тебе я вільним - більше не божевільним А тим часом життя пронесеться