В мене світле волосся, блакитні очі І кожна зустрічна жінка мене хоче. Хоче доторкнутись, хоче обійняти, Хоче мене пристрасно поцілувати. Коли я в самих трусах гуляю по пляжу, Кожна стежить за мною – Дивиться, куди я ляжу. Але я до жодної з них не підходжу, Я занадто гарний, Я цього зробити не можу. Та хіба ж спроможна до кохання та краса? А вона ж собою повна, значить – пуста вона. Її кохання – ілюзія, кохання – ілюзія, Кохання – ілюзія, краса – то ілюзія!
А ти м’ясо! А я такий апетитний! М’ясо! А я такий соковитий! М’ясо! А я такий ароматний! Краса – то ілюзія! Я такий, я такий!
Ні, ні, ні, ні! Я високий брюнет, я кремезний, засмаглий! Я до кохання по-справжньому спраглий. Я вже майже живу в тренажерному залі, Бо хочу, щоб на мене западали кралі. В мене біцепси, трицепси, дельти, трапеції, А пахну так, неначе щойно запірнув у спеції. А ще я частенько в люстерко на себе дивлюся, Бо я сам від себе тягнуся... Та хіба ж спроможна до кохання та краса? А вона ж собою повна, значить – пуста вона. Її кохання – ілюзія, кохання – ілюзія, Кохання – ілюзія, краса – то ілюзія! Покуштуй мене, крихітко! Розірви мене ручками! Покусай мене зубками! Посмокчи мене губками!