В дитинстві мене не любив ніхто! Коли всі ходили в куртках, я носив пальто. Усім давали в школу гроші та пиріжки, А я тагав з собою зарозумні книжки. На шкільній дискотеці всі розбивалися на пари, Тільки я не розбивався, бо носив окуляри. Жартував, як макітра, танцював, як поліно – Руки смикались незграбно, не згиналися коліна. Я підходив до дівчат – вони завжди втікали! Хлопці били, як хотіли, та їм цього було мало! Поміж мною та людьми була прокопана межа – Ніхто зі мною не дружив, ніхто мене не поважав. Скажіть хоч одне приємне слово мені! Я питаю – я хороший? Всі відповідають – ні! Я питаю – я поганий? Всі відповідають – так! Значить я – потенційний сексуальний маніяк!
Кожен книжковий хробак – Потенційний маніяк!
І тільки на уроках ситуація мінялась – Мене раптом всі любили, всі до мене посміхались! Я розв’язував завдання, я підказував, що знав. В мене списували всі, бо я це кожному давав. Та за розкладом лунає на перерву дзвінок, Все – закінчилась наука, все – закінчився урок! І я знову не потрібен, я і знову всім гидкий! Я запитував у мами – ну чому я такий? Говорила мені мама: головне в житті – знання! Ну й нехай я трохи дикий, ну й нехай я розмазня! І відкрила по-секрету мені істину просту – Я зміню усю планету, хай-но трохи підросту! Я підріс, та не збулися гарні мрії мої – Сиджу на мізерній зарплаті в напівживому НДІ. Я не став великим вченим, не змінив усю планету, Зате я дуже добре знаю гарячі сайти інтернету!