У місті жорстокому, у місті розлюченому Я заживляю свіжі рани розлучення, У пошуках спокою я тиняюсь по вулицях, Де ніхто не зупиниться, де ніхто не притулиться. Я не знаю, куди іти, я не знаю, в що вірити, А ти невідомо де, полетіла у вирій ти. І слів не промовила ти ні в голос, ні пошепки, Щоб я не зірвався так раптово на пошуки…
Туди, де блимають блискавки, Бо часом здається, що близько ти, Через тебе покинув друзів я, А ти – це просто ілюзія…
А ти – це просто ілюзія…
Так хочеться ніжного, хочеться рідного Нехай неозброєним оком невидного, І виється, скулиться, стогнеться, плачеться, Вбиває розлука ця, вбиває невдача ця… Чекає авто мене у дворі будинку, Хапаю кермо, як рятівну соломинку, І зриваючись з місця, лечу по зустрічній, Лечу надто швидко, лечу історично…
Туди, де блимають блискавки, Бо часом здається, що близько ти, Через тебе покинув друзів я, А ти – це просто ілюзія…
А ти – це просто ілюзія…
Туди, де блимають блискавки, Бо часом здається, що близько ти, Через тебе покинув друзів я, А ти – це просто ілюзія…