Зимна зима заморозила морозом мармизу. До лісу полізу – назбираю хмизу. Розведу багаття багате, Хай дає тепла забагато! Підливаю масла та піднімаю гасло: \"Гори, гори ясно – аби не загасло! Гори, гори ясно – аби не загасло! Гори, гори ясно – аби не загасло!\" Навколо багаття стрибаю, Дострибався аж до Миколая. А на Миколая вітер пісню співає, Хуртовина гуляє, крутить, колихає. І креслить на вікнах мороз візерунки – Квіти жінкам, дітлахам подарунки! А я ліпше зліплю собі снігову бабу – Таку білу, пухнасту, неначе кульбабу. Яка гарна снігурка – очі-вуглинки, От тільки, шкода, замість носа – морквинка! А це я їй морквинку ту вставив, Таку довгу, товсту та яскраву. А зима та – то зла, то ласкава, То сувора, то ніжна, мов пава!
Зимаматимачеха! Зима!
Але поки ми співали, танцювали, стрибали, Немало часу минало, минуло часу немало. І ось уже рік від воріт – рип! Рип! І новий на поріг – стриб! Стриб! Навколо зеленої красуні-ялинки Кружляли в святковому танці сніжинки, Вели хороводи малесенькі дітки, А разом із ними ще й дядьки та тітки! Пили та гуляли – Новий рік зустрічали. О-о-о! А ось і Різдво!
\"Добрий-добрий-добрий-добрий- Добрий вечір тобі, Пане-пане-пане-пане- Пане господарю! Дозвольте заколядувати!?\" \"Ой, хлопці, краще не треба! Нате вам грошей – Та йдіть собі з богом!\"
А я люблю кататися на сноуборді, Коли вітер по морді, Коли морда по снігу, А я їду швидше від бігу! З гори – донизу І тільки вітер в мармизу, І ні багаття, ні хмизу, Ні лісу, ні лізу! Waw! Оце так так! Так, це, мабуть, \"Тартак\"!
Зимаматимачеха! Зима!
Але ми не згадали ще про одне свято! Та їх взимку і так аж до біса багато! М-м, але це особливе, Таке гарне, приємне, привабливе, миле! Гей, так це ж свято кохання! Від рання до смеркання І всю ніч до світання – кохання І знову кохання! Удома, в гостях, на вечірках, на танцях, На лавах, стільцях, на ліжках, диванцях, На кріслах, канапах, а то й на підлозі – Де хочеш кохайся, лиш не на морозі! Ну, так зима ж надворі!