Натискаю кнопку, пересмикую замок, У страшний коридор роблю свій перший крок. Моє вухо чуйне, моє око гостре – Мене там чекають безжалісні монстри. Ось із-за рогу вискакують двоє – Я їх не лякаюсь, я готовий до бою. Однакові рухи, однакові рила! На мене ідуть ці бридкі гамадрили. Вдвох на одного? До цього я звик! У мене в руках є важкий дробовик. Підходьте, малята, вперед по одному! Чи ти помолилася на ніч, Дездемона? Бенг! Бенг! Два постріли в серце!... Бенг! Бенг! Два постріли в рило!... Бенг! Бенг! І нікого немає – Один вже сконав, інший – конає...
Ми справжні тигри, ми справжні тигри – Ми круто граємо в комп’ютерні ігри!
Заляпаний кров’ю рухаюсь далі. Цурупалки плоті на мені, як медалі. Знаходжу патрони, покращую зброю – І ось я вже знову готовий до бою! Готовий в темряві блукати, Готовий секрети шукати, Готовий ризикувати, Готовий стріляти, готовий вбивати... А береженого бог береже, Мене береже – я зберігся уже. Триває життя, триває дозвілля, Лишилось докласти останнє зусилля. Влітаю в кімнату, тут монстрів багато – Стрімко назад і кидаю гранату! Усіх ворогів у секторі знищив, Тому я переходжу на рівень вище.
Ми справжні тигри, ми справжні тигри – Ми круто граємо в комп’ютерні ігри!
Та в певний момент не витримують нерви, Нервам потрібна технічна перерва. Я видихаюсь, я змучуюсь грати... Хапаю до рук найкрутішу гармату І спересердя гачу на всі боки, Всюди лишаючи ями глибокі. Я – руйнівник! Я – смертельна машина!... А так, у житті, я звичайний хлопчина...
Ми справжні тигри, ми справжні тигри – Ми круто граємо в комп’ютерні ігри