Дихає ліс, Пташка на гіллі Пісню співає, що тішить мій слух... Я довго ріс – Йшов через цілі, Що тіло гартують і зміцнюють дух... Тиха роса Зіб’ється з трав Криком "вперед!", дружним тупотом ніг... Я тут знайшов Те, що шукав Славу здобув і себе переміг!
Приспів: Мій лицарський хрест – Моя нагорода За те, що не впав, за те, що не втік! Мій лицарський хрест – Яскрава пригода, Що буде тривати в мені цілий вік! Мій лицарський хрест!..
Плинуть роки, Їх заметілі Скроні мої пофарбують у сніг. Я, завдяки Шрамам на тілі, В пам’ять свою закарбую усіх Друзів моїх Та ворогів – Кого любив і кого вбивав... Може чогось Я не зумів, Та не згубив, не продав, не програв...
Приспів
Тим, що загинули, й тим, що вижили, Слово своє вдячно присвячую! Хай ворог зиркає очима хижими, Нехай гарчить – мені не лячно. Хто вріс корінням, той не зламається. Хто має стержень, той не зігнеться. Любов до матері – найкраща порадниця. Любов до вітчизни – ідея серця. Лицарський хрест – відзнака для обраних – Не завжди на грудях, а в діях і звершеннях. Для тих, що в боях ставали хоробрими. Для тих, що в атаки здіймалися першими. Я не відступитися від слова сказаного – Буду дерти руками, зубами гризти! У світі багато брудного й заразного, Але той, хто хоче, залишається чистим...