Її стиль життя не викликає загального схвалення – Кажуть: В сіданці – шило, в голові – запалення! Коли мислить – обов’язково знайомиться з основою, Коли говорить – то не язиком, а мовою. Одна на сотню, одна на тисячу, За годину знищує свою стипендію місячну. Має безліч знайомих, а друга – жодного, Пиво – ліпший товариш, цигарка – найкраща подруга. Від родичів тікає чи ховається в туалеті, Однодумців знаходить, переважно, в інтернеті. На всій планеті шукатимеш з детальним планом – Не знайдеш того, кого вона кличе своїм коханим. Собі створила принципи, обмежила себе рамками, Колись мала кохання, яке загинуло під уламками. Ночами – плаче та мріє, вдень – не вірить нікому. І завжди ставить крапку там, де можна поставити кому...
Приспів: Серед дивних рожевих снів, Серед тисяч фальшивих слів, Серед сотень порожніх розмов Помирає твоя любов...
Йдучи на побачення, тримає серце зав’язаним. Найважливіше слово завжди лишається несказаним. Зустрічати – не треба, проводжати – не можна! Сердечка, квіточки, пупсики – це так на неї не схоже! Вона не преться за масами, не женеться за модою, Живить себе образами, тішить себе свободою. З тусовок пафосних вона відверто сміється, Зате годинами сидітиме в бібліотеці. Хто хоче стати їй другом повинен бути готовим Латати рани душі відвертим лагідним словом. Та кожного, хто до неї, впритул наближається, Вона панічно боїться, вона відверто лякається. Її життя – наче вічно незарахована сесія, Її нормальний життєвий стан – глибока депресія. І кожному претенденту вона готова кричати: Люди! Не лізьте в душу, щоб там гадити і плювати!..
Приспів
А може все таки вона має рацію, Що любов – це брехня, це злісна симуляція? Містифікація, якою задурманюють голову, Щоб завжди мати тебе доступною та готовою? А може – навпаки? Любов – є, до того ж, зовсім близько? Не треба стрибати високо, не треба нахилятись низько? Любов – є! Не така вже й підступна та безталанна! Але хай краще про це розкаже Карєніна Анна...