Парфуми… Обличчя… Вечірки… Танці… Шопінги… Допінги… Коханки… Коханці… Зустрічі, справи – рух броунівський… Зовнішні прояви, внутрішні утиски… Та як тільки ти втомилася від штучних емоцій, Від негативу надмірних порцій, Коли не витримуєш хаосу й тиску – Втікаєш куди? До мене, звісно!
Бо я – твій джигун, я – твій ангел… Я – твій джигун, я – твій ангел… Я – твій дж…ангел! Я – твій дж…ангел! Я – твій дж…ангел! Я – твій дж…ангел!
Я виробляю ферменти щастя, Я тебе тішу, мов кішку лащу. Моя правда гірка, мої жарти зубасті, Але ти не маєш нічого кращого… …Ти, наче в пастці, Але я не дам тобі впасти – Ховаю в затишних обіймах, напуваю гарячим чаєм, Вмикаю музику, телефон відключаю… Шукають друзі, шукають знайомі, А ти причаїлася в моєму тихому домі. Тут все для тебе, це твоя фортеця – У ній страх розвіється, журба зіллється!
Тут я – твій джигун, я – твій ангел… Я – твій джигун, я – твій ангел… Я – твій дж…ангел! Я – твій дж…ангел! Я – твій дж…ангел! Я – твій дж…ангел!
Я ні про що тебе не питаю – Ти й так зі мною максимально відкрита! Я теплом тебе огортаю І ти засинаєш, сльозами вмита…
Я – твій джигун, я – твій ангел… Я – твій джигун, я – твій ангел… Я – твій дж…ангел! Я – твій дж…ангел! Я – твій дж…ангел! Я – твій дж…ангел!
Я вже не зможу змінитись на інше І ти не зіграєш інакшої ролі! Я ніколи тебе не залишу, Ми не втечемо від власної долі…