.Сонце пече, річка тече, Влітку на вулиці так гаряче! Бо сонце пече, річка тече, Влітку на вулиці так гаряче!...
А від Різдва майже півроку прожито... І десь за містом вже колоситься жито, Тим житом весь простір вкрито – Це нашеліто. Над жовтим житом нависає блакитно Небо прозоре – всміхається привітно. Це небо пухнастими хмарами забито, Бо це нашеліто. І я раптово щось у грудях відчуваю, Полізу вгору – на все горло заспіваю!
Сонце пече, річка тече, Влітку на вулиці так гаряче! Бо сонце пече, річка тече, Влітку на вулиці так гаряче!...
А потім раптом дощ піде несамовито – Рясний, немов з відра, дрібний, як через сито. І гримне грім – потужно, лунко, сердито – Таке вже нашеліто... Та випадково дощ подружиться із вітром, І підуть разом, і блукатимуть світом. А нам залишиться гарячим привітом Тільки нашеліто. І знову в грудях щось приємне відчуваю, І знову лізу вгору, знову заспіваю!
Сонце пече, річка тече, Влітку на вулиці так гаряче! Бо сонце пече, річка тече, Влітку на вулиці так гаряче!...