Тартак та Гуляйгород - Василиха | Текст песни

• Тексты песен
• Тартак та Гуляйгород
• Василиха

Як завжди, чоловіки втікають у шинок,
Коли хочуть заховатися від власних жінок.
І, як на мене, в цьому нема нічого дивного –
Це місце ідеальне для відпочинку активного!
Ого! – скаже жінка, коли таке почує. –
Ого! Сидить у шинку – навіть вдома не ночує!
І слів моїх не чує! Й мене не помічає!
Сидить собі, нівроку, – попиває чаю!
Але скажіть – чому б мені у шинку не сидіти?
Коли сварлива жінка? Коли плаксиві діти?
Коли у чоловіка роботи так багато,
Що хочеться від неї на край землі втікати?!
А в шинку так затишно, а в шинку так приємно!
Ми часу в цьому місці не гаємо даремно!
Я вам прогарантую конкретно-натурально –
Ми в шинку час проводимо інтелектуально!

Гарна, гарна, Василиха, гарна молодиця,
Наробилася й у полі, йде додому стиха.

Отож, одного разу сидимо собі з друзяками,
Попиваємо пива, заїдаємо раками.
П’ємо собі, їмо собі, коротше – гуляємо,
І на пікантні теми культурно розмовляємо.
Нікого не чіпаємо! Кого нам ще чіпати?
Усіх, хто був тут зайвим, ми викинули з хати!
Нехай лягають спати – нема що тут робити,
Коли така компанія зібралась посидіти!
А в шинку дуже весело, а в шинку дуже гамірно,
У декого з присутніх з’явились ліві наміри.
Кидають ласим оком до темного куточку,
Де місцеві хльорки розсілися рядочком.
На той момент і я також добряче розгулявся,
Хоча в кишені зайвий гріш давно вже не валявся.
Вирішую в шинкові лишатися до рана,
Аж, раптом, бачу – на порозі стоїть моя кохана!..

Наробилася й у полі новими серпами,
Заходю я у шиньочок – п’є милий з кумами.

Ніколи у житті я не чув такої лайки!
Ніколи у житті не було такої бійки!
Вона мене дубасила, немов стару фуфайку!
Вже вибила із мене всі гроші – до копійки!
Вона мене гатила, ображена за себе,
А я плювався кров’ю та благав – не треба!
Лежатиму в лікарні поки рани не загою,
Але від цього часу я до шинку – ні ногою!

Годі, годі, мій миленький, з кумами гуляти!
Ходім, ходім, мій миленький, снопики складати!
Я й не косив, я й не в’язав, складати не буду!
Одчепися, задрипана, бо щей бити буду!

А хоч же ж я задрипана, знають мене люди,
Три копиці сміття маю, на четверту буде.
Рають мене сусідоньки, ще й добрії люди,
Вези, вези сміття в поле – пшениченька буде.
Як вивезла сміття в поле, все ним устелила,
За моєю головою пшениця вродила.
Вези, вези, мій миленький, на базар пшеницю,
Купи, купи, мій миленький, червону спідницю.
Купи, купи, мій миленький, червону спідницю,
А я свою задрипану ще й вище підсмичу.
Гарна, гарна, Василиха, гарна молодиця,
Обернеться кругом себе – червона спідниця.

Тартак та Гуляйгород еще тексты