Ой Учора В Куми Ой Учора В Куми (сніжна жартівлива)
Була в мене кума – а тепер нема. Забрала куму в’язниця-тюрма. Не знаю, що там та кума наробила, Але добре, що тюрма, а не могила. Я сиджу-тужу, слізоньки рахую, Проклинаю долю-доленьку лихую. Без куми сумую, плачу та ридаю, Час від часу, як жили-були пригадаю...
Ой учора – в куми, і сьогодні – в куми, Ой коли ж я куму та й до себе зазву?
Повернулась кума, як прийшла зима. Постукала в двері – мене вдома нема. Чого взимку буду вдома байдики бити? У горах Карпатах маю що робити. З гори до підніжжя мене дошка катає, Я собі вожуся, кума вдома чекає. За кумою тою припинив сумувати – Давно іншу куму запросив до хати...
Ой коли ж я куму та й до себе зазву, Чим я свою куму та й приймати буду?
Дві куми зійшлися якось носом до носа. Одна мала мішок гречки, інша – мішок проса. Одна каже – а бодай, тебе копне качка! Інша каже – а нехай тебе вхопить срачка! Одна одну почали щедро пригощати, Від ударів мішковиння почало тріщати. Попсували собі твар, розсипали збіжжя. Одна кума – вдова, інша – незаміжня...
А найму я стрільця, та й уб’ю горобця, А з того горобця натоплю я сальця. Натоплю я сальця, ще й ковбас нароблю, А із тих реберець я зроблю холодець. А продам я крильця, та й куплю ще й винця, Так я свою куму та й приймати буду. Ой їж, кума, пий, не засалюйся, То в карман, то в рукав не захватюйся.
І наїлася я, і напилася я, Насилу додому докотилася я.